top of page
Жовто Блакитна Патріотичний Відео Допис в Facebook на День Незалежності України.png

                            Дякуємо за захист!

Слова подяки йдуть від серця кожного єлизаветівця на адресу тих, хто ціною власного життя відстоює майбутнє нашого села й України в цілому.

Подвиг наших земляків - захисників і захисниць, випускників нашої школи, назавжди залишиться у пам'яті народній як приклад безмежного патріотизму, людяності, любові до рідного краю

Знову непоправна втрата...

25 вересня 2025 року внаслідок дистанційного мінування поблизу селища Клебан-Бик Донецької області загинув солдат Данило ГРИШКО.

Данило народився у селі Єлизаветівка Мар'їнського району. Планував мирне майбутнє, мріяв про свою родину, був сміливим, рішучим, завжди допомагав тим, хто цього найбільше потребував.

З початку повномасштабного вторгнення, Данило не вагаючись став на захист своєї Батьківщини. Перебував у складі добровольчого формування Курахівської міської територіальної громади №1, де служив до липня 2024 року включно.

24 серпня 2024 року, з нагоди Дня Незалежності України, від імені Курахівської міської військової адміністрації, Данило був відзначений медаллю «За оборону рідної держави».

Починаючи з серпня 2024 року — солдат, водій-електрик 1-го відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та корегування роти безпілотних систем 6-го батальйону спеціального призначення.

Побратими знали Данила під позивним «Віто».

Останній місяць служби Данило був командиром відділення взводу розвідки та корегування 6-го батальйону спеціального призначення 12-ї бригади спеціального призначення НГУ «Азов».

Похований у столиці України — місті Києві 2 жовтня 2025 року.

Вічна слава і пам'ять Герою!

559666385_787816717295474_3846279783591852229_n.jpg

«МУЗИКАНТ»: ВІД ТРОМБОНА ДО ДРОНА

24-річний Олександр Позняк — доброволець. У війську вже понад два роки. До лав ЗСУ долучився відразу після закінчення коледжу. Профіль останнього неважко вгадати по позивному — «Музикант».

 Олександр закінчив Єлизаветівський ЗЗСО І-ІІІ ст., вступив до Бахмутського музичного коледжу по класу духових і ударних інструментів. Там, в оркестрі, грав на тромбоні.

Плани — вступ до консерваторії і виступи з оркестром — поки що поставлено на паузу. Замість сцени, репетицій та тромбона — фронт, розвідка-коригування і пульт від «пташки» в руках.  Сашко — оператор БПЛА, старший солдат одного з підрозділів 151-ї ОМБр.

Дронову науку опанував з нуля. Думав, буде складно — але все засвоїв швидко:

«Можу порекомендувати цей військовий фах всім охочим долучитися до ЗСУ. Якісь специфічні навички — це плюс. Але й без них тут усьому навчать. Головне — бажання. І обов’язково — уважність. У нашій справі вона життєво необхідна».

Про втому каже коротко: моральна. Найважче — постійно бути далеко від рідних. Тримають на плаву телефонні розмови з дружиною, сон та рибалка з побратимами.

Олександр родом із Донеччини — із села Іллінка Покровського району Донецької області, яке вже стерте рашистами з лиця землі. Зруйнована й будівля його рідної Єлизаветівської школи. Тому мотивації воювати не бракує:

«Мрію перемогти, повернутися до оркестру, стати батьком. Не хочу, щоб колись моїм дітям довелося стикнутися з війною. Тому поки що й відклав тромбон».

Нехай здійснюються всі мрії, Музиканте!

527582444_122207577266098228_6662796016868300348_n (1).jpg
spivchuttya-voyin.jpg

Світла пам’ять Ломанцеву Олександру Миколайовичу

       Вічна шана і пам’ять справжньому Герою, Ломанцеву Олександру Миколайовичу, який віддав своє життя, захищаючи рідну землю. Його шлях – це історія мужності, честі та самопожертви.

       Народжений 4 серпня 1980 року, він пройшов свій життєвий шлях, залишивши слід у серцях рідних, друзів та вчителів Єлизаветівського ЗЗСО І-ІІІ ст. Там, у стінах рідної школи, він робив перші кроки до становлення людини з великим серцем і незламним духом.

      Під час повномасштабної війни Олександр став на захист України, воюючи в 82-й десантно-штурмовій бригаді. Його відвага, бойове братерство та жертовність стали прикладом для майбутніх поколінь. У боях за незалежність, у Курській області, місті Суджа, він залишив свій слід в історії боротьби за свободу.

Його ім'я буде жити у наших серцях, у пам’яті вдячних поколінь, у мирному небі, яке він захищав. Вічна пам’ять і слава Герою!

      Герої не вмирають… Вони живуть у наших серцях і спогадах, у подвигу, що став символом незламності та любові до Батьківщини.

       У світі є такі люди, яким завжди хочеться за щось подякувати, навіть за те, що вони просто існують, живуть на цій землі. Ось саме про таку людину нам хочеться розповісти, щоб про неї дізналася вся Україна, і не тільки Україна, а й увесь світ.
         Знайомтеся – Омельченко Ігор Миколайович! Для цього чоловіка «Україна – понад усе!» - це не просто гасло, це – його покликання, його буття. Він поставив на карту все – здоров’я, сім’ю, заможне життя. Він пішов у самісіньке пекло Донбасу й героїчно бореться за Україну поруч зі своїм сином та гуртом бойових побратимів. Він не приховує свого обличчя перед ворогом, у його очах немає страху, а є відданість рідному народові та люта ненависть до окупантів.
        До повномасштабного вторгнення Ігор Миколайович керував сільськогосподарським підприємством «Агропрод - Донбас», яке було найпотужнішим на Донеччині. Вирощував хліб, засаджував яблунево - черешневий сад. Займався благодійністю. Допомагав підшефній Єлизаветівській школі. З вдячністю згадуємо турботу про наших учнів: рюкзачки для першокласників, смаколики до свят, туристичне знаряддя, музичний центр, який був нам так необхідний, і постійна матеріальна допомога для облаштування закладу. Сподіваємося і віримо в те, що після закінчення війни будемо разом відроджувати наше рідне село та відбудуємо школу.
      Почалася війна… У господарстві мали зібрати перший врожай яблук та черешень. Але зараз сад – це зона бойових дій. Ігореві Миколайовичу довелося його вирощувати, довелося в ньому і повоювати. Його поля окупанти засівали боєприпасами, від цього закіпала кров у жилах. Не зміг стояти осторонь, пішов до військкомату.
      Сержант із позивним «Фермер» Ігор Омельченко служить у штурмовій бригаді ДПСУ «Сталевий кордон» та вже кілька місяців виконує завдання на лінії фронту, боронить Куп’янський напрямок, один із найгостріших.
Під час проведення штурмових дій, Ігор Омельченко разом зі своїми побратимами виконує надзвичайно важливе завдання, яке впливає на успіх всієї наступальної операції. Повітряна розвідка надає важливі дані про точне розташування ворожих сил, їхні позиції та озброєння. Ця інформація допомагає приймати оптимальні рішення, які надалі впливатимуть на ефективне знищення ворога та максимальне збереження життя особового складу.
      Щиросердно дякуємо вам, Ігорю Миколайовичу, і всім вашим бойовим побратимам за незламну волю до життя, бойової наснаги, перемоги на усіх життєвих фронтах, Божого захисту та сил у боротьбі з ордою.
І нехай Ваша відвага та сталевий дух стануть прикладом для наслідування!
Надійного вам озброєння, прицільного влучення у ворожі об'єкти, недремних ангелів-охоронців!
Разом -- до Перемоги!

зображення_viber_2024-02-29_20-39-51-173.jpg

© Єлизаветівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Мар'їнської ВЦА , 2023. Сайт создан на Wix.com

bottom of page